Розмір шахеда Shahed-136 та Shahed-131: ключові параметри

Коли вночі над містом чути характерний монотонний гул — схожий на старий мотоцикл, що їде десь у темряві — більшість українців уже знають, що це таке. Дрон-камікадзе Shahed став частиною реальності, яку Україна переживає з осені 2022 року. Але за цим звуком стоїть конкретна машина з конкретними розмірами, масою і технічними параметрами. І розуміння цих параметрів — не просто цікавість. Це основа для ідентифікації, протидії та розробки ефективних засобів захисту.

Shahed-136 і чому його габарити мають значення

Shahed-136 — це іранський барражуючий боєприпас, тобто дрон-камікадзе одноразового використання. Він не повертається на базу. Його завдання — долетіти до цілі й вибухнути. Саме тому його іноді називають «літаючою міною» або «дроном-самогубцею», хоча технічно правильніший термін — loitering munition, тобто барражуючий боєприпас.

Росія почала масово застосовувати ці дрони проти України з вересня 2022 року, перейменувавши їх на «Герань-2» — очевидно, щоб приховати іранське походження. З того часу сотні таких апаратів атакували українські міста, енергетичну інфраструктуру, житлові квартали.

Чому розміри важливі? По-перше, для ідентифікації: знаючи габарити, оператори ППО і цивільні спостерігачі можуть швидше розпізнати загрозу. По-друге, розміри безпосередньо впливають на ефективну площу розсіювання радарного сигналу — так звану ЕПР (ефективну поверхню розсіювання). Менший апарат складніше виявити радаром. По-третє, розмах крил і форма корпусу визначають аеродинаміку, а отже — поведінку дрона в польоті, його маневреність і вразливість для засобів ураження.

Розміри шахеда: довжина, розмах крил і висота

Shahed-136 має відносно компактний корпус для апарату такої дальності. Довжина фюзеляжу становить приблизно 3,5 метра — це трохи менше, ніж стандартний легковий автомобіль. Розмах крил — близько 2,5 метра. Висота конструкції разом із вертикальним стабілізатором — орієнтовно 0,5–0,6 метра.

Форма крила — дельтаподібна, трикутна. Це не випадково: така конфігурація забезпечує стабільний планерний політ на малих швидкостях, спрощує конструкцію і дозволяє розмістити паливний бак і бойову частину безпосередньо у фюзеляжі. Двигун розташований у хвостовій частині — невеликий поршневий мотор, який і створює той характерний монотонний звук.

Shahed-131 — менша модифікація тієї ж родини. Його довжина становить близько 2,5 метра, розмах крил — приблизно 2,4 метра. Він легший і розрахований на менші відстані, але при цьому точніший у застосуванні проти конкретних об’єктів. Обидві версії мають схожу трикутну форму, яка добре впізнається на тлі неба — якщо, звісно, є достатньо світла або тепловізійне обладнання.

Для порівняння: розмах крил Shahed-136 приблизно відповідає розмаху крил невеликого спортивного літака або великого модельного планера. Це не мікродрон і не велетень — це середній за розміром апарат, який при цьому несе серйозну бойову частину.

Маса, бойова частина і дальність

Загальна злітна маса Shahed-136 становить близько 200 кілограмів. Це суттєво — для порівняння, це приблизно вага двох дорослих людей плюс важкий мотоцикл. Маса бойової частини — від 40 до 50 кілограмів вибухівки. Для розуміння масштабу: 40 кг вибухівки достатньо, щоб повністю знищити кімнату або пробити перекриття між поверхами.

Дальність польоту Shahed-136 — одна з його ключових характеристик. За різними оцінками, вона становить від 1500 до 2500 кілометрів залежно від навантаження і умов польоту. Саме ця дальність дозволяє запускати дрони з території Росії або Ірану і вражати цілі глибоко в тилу. Shahed-131 має значно меншу дальність — близько 900 кілометрів, але він точніший.

Крейсерська швидкість Shahed-136 — приблизно 185–200 км/год. Це повільно порівняно з крилатими ракетами (700–900 км/год), але саме ця повільність у поєднанні з малою висотою польоту робить його складним для перехоплення певними типами ППО. Дрон летить на висоті від 60 до 1000 метрів — переважно низько, намагаючись уникнути радарного виявлення, ховаючись у рельєфі місцевості.

Час польоту на максимальну дальність може становити понад 10 годин. Це означає, що після запуску відстежити і знищити апарат потрібно протягом тривалого часу — і не завжди є можливість зробити це до того, як він досягне цілі.

Технічні характеристики Shahed-136 і Shahed-131

Варто зазначити, що частина цих даних базується на відкритих джерелах, аналізі уламків і звітах оборонних аналітиків — офіційних специфікацій від іранського виробника, очевидно, ніхто не публікував.

Як виглядає шахед у повітрі: що допомагає його впізнати

Якщо ви чули шахед — ви його запам’ятаєте. Звук двигуна MD550 або його аналогів описують по-різному: «старий мотоцикл», «газонокосарка в небі», «мопед на горищі». Це монотонний, рівний гул без різких змін тональності — двигун працює на постійних обертах, бо дрон летить з однаковою швидкістю без маневрів набору висоти чи пікірування.

Силует у денний час — характерний трикутник. Дельтаподібне крило без горизонтального хвостового оперення, невеликий фюзеляж по центру і вертикальний кіль ззаду. На тлі неба це виглядає як темний трикутник, що повільно рухається. Розмір на тлі хмар здається невеликим — але це оманливо, адже апарат може летіти на висоті кількасот метрів.

Вночі все складніше. Більшість атак відбувається саме в темний час доби — і не випадково. Без тепловізора або прожектора побачити дрон практично неможливо. Чути — так. Але до моменту, коли звук стає виразним, апарат може бути вже за кілька кілометрів.

Шахед — це не висока технологія. Це дешева, масова зброя, розрахована на виснаження системи ППО. Один збитий дрон коштує менше, ніж ракета, яку витратили на його знищення.

Саме тому Росія застосовує їх роями — по 20, 50, іноді понад 100 одиниць за одну ніч. Мета не завжди влучити в конкретний об’єкт. Мета — змусити ППО витратити боєприпаси, перевантажити операторів і знайти «дірку» в обороні.

Де виробляють і як Росія їх отримує

Shahed-136 розробила і виробляє іранська компанія HESA (Iran Aircraft Manufacturing Industrial Company), що входить до структури Міністерства оборони Ірану. Перші публічні згадки про цей тип дрона з’явилися ще до 2022 року — Іран застосовував подібні апарати в регіональних конфліктах на Близькому Сході.

Поставки до Росії розпочалися влітку–восени 2022 року. Спочатку Іран і Росія офіційно заперечували будь-яку угоду, але уламки збитих дронів, серійні номери компонентів і супутникові знімки іранських аеродромів зробили це заперечення безглуздим. Захід запровадив санкції проти причетних іранських структур, але поставки тривали.

Паралельно Росія намагається налагодити власне виробництво аналогів. Найбільш відомий проект — завод в Алабузі (Татарстан), де планувалося виробляти дрони під назвою «Герань-2». Наскільки це виробництво реально запущено і в яких обсягах — точних даних немає, але є підстави вважати, що певна частина дронів, які атакують Україну, вже виготовлена на російській території з іранськими або китайськими комплектуючими.

Назва «Герань-2» — суто російська. Вона не несе технічного змісту і використовується виключно у внутрішній пропаганді та офіційних документах. В українських і міжнародних джерелах апарат стабільно називають Shahed-136.

Чим збивають шахеди і чи допомагає знання розмірів

Розміри Shahed-136 безпосередньо впливають на те, наскільки складно його збити. З одного боку, апарат досить великий, щоб його можна було вразити зі стрілецької зброї або зенітної артилерії. З іншого — його ефективна площа розсіювання (ЕПР) відносно мала через дельтаподібну форму, відсутність великих металевих поверхонь і низьку висоту польоту.

Низька висота — окрема проблема. Радари, налаштовані на виявлення балістичних ракет або літаків на великих висотах, часто «не бачать» дрон, що летить на 100–200 метрах, ховаючись за рельєфом. Це так звана «мертва зона» для частини радарних систем.

Проблема не в тому, що шахед невидимий. Проблема в тому, що він дешевий, а ракета для його знищення — дорога. Це асиметрична загроза в чистому вигляді.

Серед засобів, які Україна використовує для знищення Shahed-136, — зенітні артилерійські комплекси Gepard (Німеччина), зенітні ракетні комплекси IRIS-T, американські системи Avenger, а також звичайна стрілецька зброя — кулемети і навіть гвинтівки у руках досвідчених операторів. Останнє звучить дивно, але на малих висотах і невисокій швидкості дрон справді можна збити влучним вогнем.

Окремий напрямок — дрони-перехоплювачі. Кілька країн і приватних компаній розробляють спеціалізовані БПЛА, які можуть перехоплювати барражуючі боєприпаси в повітрі. Знання точних розмірів цілі тут критично важливе — для налаштування систем наведення і вибору методу ураження.

Ефективність перехоплення шахедів в Україні поступово зростала: якщо на початку 2023 року збивали менше половини атакуючих дронів, то до 2024 року в окремих масованих атаках відсоток знищених апаратів досягав 80–90%. Це результат накопиченого досвіду, кращого розуміння тактики застосування і вдосконалення взаємодії між різними ланками ППО.

Shahed і його модифікації: що ще існує

Родина Shahed не обмежується двома моделями. Іранська оборонна промисловість послідовно розвиває лінійку барражуючих боєприпасів і розвідувальних БПЛА.

Shahed-238 — реактивна версія, яка з’явилася в публічному просторі приблизно у 2023 році. На відміну від поршневого Shahed-136, він оснащений турбореактивним двигуном, що дає швидкість у районі 600–700 км/год. Це суттєво ускладнює перехоплення — реагувати потрібно значно швидше. Розміри при цьому залишаються порівнянними з базовою версією, але аеродинамічний профіль відрізняється.

Shahed-107 — менш відомий варіант, який деякі аналітики відносять до розвідувальних або ударно-розвідувальних БПЛА. Точних даних про його характеристики в відкритому доступі мало.

Mohajer-6 — окрема лінійка іранських БПЛА, яку також передавали Росії. Це вже не барражуючий боєприпас, а повноцінний розвідувально-ударний дрон з можливістю повернення на базу. Він більший за Shahed-136 і виконує інші завдання.

Загальна тенденція в розвитку цієї зброї — збільшення точності, дальності і швидкості при збереженні відносно низької вартості. Shahed-136 коштує, за різними оцінками, від 20 000 до 50 000 доларів за одиницю. Це в десятки разів дешевше за крилату ракету з порівнянною дальністю. Саме це робить його зброєю масового застосування, а не точковим інструментом.

Розуміння розмірів, характеристик і принципів роботи цих апаратів — не академічне заняття. Для операторів ППО, розробників засобів протидії і навіть для цивільних, які хочуть зрозуміти, що відбувається над їхніми містами, ці цифри мають цілком практичне значення. Шахед — це не містика і не невидима загроза. Це конкретна машина з конкретними параметрами. І чим краще ці параметри відомі, тим ефективнішою стає протидія.