ОРДЛО: що це означає і яка це територія

Абревіатура з чотирьох літер, яка з’явилась у 2014 році і відтоді міцно вкоренилась у новинах, офіційних документах і повсякденних розмовах. Хтось чує її вперше і не розуміє, що за нею стоїть. Хтось знає напам’ять, але не може пояснити точно, яка саме територія мається на увазі і чому вона так називається. А хтось ставить питання: чи актуальний цей термін взагалі після 2022 року? Розберімось по порядку.

Розшифровка абревіатури ОРДЛО

ОРДЛО — це скорочення від «Окремі райони Донецької та Луганської областей». Саме так, без зайвих слів. Чотири букви, за якими — конкретна географія і конкретна правова ситуація.

Термін з’явився не сам по собі. Його витоки — у Мінських угодах 2014–2015 років, де сторони намагались знайти нейтральне формулювання для позначення тих частин Донецької та Луганської областей, які вийшли з-під контролю України внаслідок збройного конфлікту. Ні «окупована територія», ні «республіки» — а саме «окремі райони». Це була дипломатична компромісна мова, яка влаштовувала різні сторони переговорного процесу, хоча кожна з них вкладала у ці слова різний зміст.

В українському законодавстві термін ОРДЛО закріпився офіційно. Він фігурує в законах, постановах Кабінету міністрів, рішеннях судів. Журналісти, дипломати, міжнародні організації — всі використовували саме це скорочення, коли йшлося про підконтрольні бойовикам частини Донбасу в період з 2014 по 2022 рік.

Яка територія входить до ОРДЛО

Якщо говорити географічно, то ОРДЛО — це не вся Донецька і не вся Луганська область. Це лише ті їхні частини, які після 2014 року опинились поза контролем українського уряду. Решта обох областей залишалась підконтрольною Україні аж до повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року.

До 2022 року лінія розмежування ділила обидві області приблизно навпіл. Такі міста, як Маріуполь, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Краматорськ, Слов’янськ — перебували під контролем України. Донецьк, Луганськ, Горлівка, Макіївка — на окупованій стороні. Ця лінія не була кордоном у юридичному сенсі, але фактично розділяла два різних світи.

Важливо розуміти: навіть у межах ОРДЛО ситуація не була однорідною. Лінія фронту постійно змінювалась, окремі населені пункти переходили з рук у руки. Тому говорити про чіткі межі ОРДЛО як про щось стале — не зовсім коректно. Це була жива, рухома реальність.

Як виникло ОРДЛО — коротка хронологія

Щоб зрозуміти, що таке ОРДЛО, треба повернутись у 2014 рік. Після Революції Гідності і зміни влади в Україні на сході країни почались збройні виступи. У квітні 2014 року озброєні групи захопили адміністративні будівлі в Донецьку, Луганську та ряді інших міст. Невдовзі були проголошені так звані «Донецька Народна Республіка» і «Луганська Народна Республіка» — утворення, які Україна і більшість світу не визнали державами.

Розпочались бойові дії. Українська армія провела антитерористичну операцію (АТО), яка пізніше була перейменована в Операцію об’єднаних сил (ООС). Влітку 2014 року Україна контролювала значну частину окупованих районів, але після серпневих боїв під Іловайськом ситуація різко змінилась. Фактично на допомогу бойовикам прийшли регулярні підрозділи російської армії, хоча Москва це офіційно заперечувала.

У вересні 2014 року в Мінську було підписано перше перемир’я — Мінськ-1. У лютому 2015-го — Мінськ-2, після катастрофічних для України боїв під Дебальцевим. Саме в цих документах і з’явилось формулювання «окремі райони Донецької та Луганської областей» — ОРДЛО. Воно мало позначати підконтрольні бойовикам території без надання їм статусу держав чи суб’єктів міжнародного права.

Від 2015 до 2022 року лінія розмежування залишалась відносно стабільною. Конфлікт тлів — щоденні обстріли, загибель військових і цивільних, але без великих змін на карті. ОРДЛО існувало як заморожений конфлікт у центрі Європи.

Правовий статус ОРДЛО з точки зору України та світу

Тут важливо розрізняти кілька позицій, які кардинально відрізняються одна від одної.

Позиція України: ОРДЛО — це тимчасово окуповані території України. Суверенітет над ними належить Україні, а їхня окупація є наслідком збройної агресії Росії. Відповідно до українського законодавства, зокрема Закону «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», прийнятого у 2018 році, Росія визнається державою-агресором і окупаційною державою.

Позиція Росії: Москва офіційно не визнавала так звані «ДНР» і «ЛНР» аж до 21 лютого 2022 року — за три дні до початку повномасштабного вторгнення. Тобто майже вісім років Росія формально стверджувала, що не є стороною конфлікту і не контролює ці території. Це була очевидна брехня, але вона дозволяла уникати прямої відповідальності за міжнародним правом.

Позиція міжнародної спільноти: Ні «ДНР», ні «ЛНР» не були визнані жодною державою — членом ООН. Навіть Росія, яка фактично їх утримувала, офіційно визнала їх лише в останній момент перед вторгненням. Резолюції Генеральної Асамблеї ООН підтверджували територіальну цілісність України і засуджували дії, спрямовані на її порушення.

Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичній незалежності, єдності та територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів.

Ця позиція залишається незмінною і після 2022 року, попри спроби Росії легітимізувати анексію.

ОРДЛО після 24 лютого 2022 року

Повномасштабне вторгнення змінило все — і на полі бою, і в термінології. Росія окупувала нові території: значні частини Запорізької та Херсонської областей, а також розширила контроль у Донецькій і Луганській. У вересні 2022 року Путін підписав документи про «приєднання» чотирьох українських областей до Росії — Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської. Це рішення не визнала переважна більшість країн світу, а Генеральна Асамблея ООН засудила його окремою резолюцією.

Що сталось з терміном ОРДЛО після цього? Він не зник, але його вживання стало складнішим. По-перше, сама концепція «окремих районів» двох областей більше не відповідає реальності — Росія претендує на цілі області, а не на їхні частини. По-друге, до картини додались Запорізька і Херсонська області, які під абревіатуру ОРДЛО взагалі не підпадають. По-третє, в українському офіційному дискурсі все частіше використовується ширше поняття — «тимчасово окуповані території» або «ТОТ».

Тим не менш ОРДЛО як термін досі зустрічається в законодавстві, судових рішеннях і журналістських матеріалах — особливо коли йдеться про події до 2022 року або про специфіку саме донецько-луганського конфлікту.

Чим ОРДЛО відрізняється від окупованого Криму

Це порівняння виникає постійно, і воно справді важливе — бо ситуації схожі лише на перший погляд.

Крим Росія анексувала у березні 2014 року після так званого «референдуму», організованого в умовах присутності російських військових. Формально Москва оголосила Крим частиною Росії і з того часу управляє ним як своєю територією. Так звані «ДНР» і «ЛНР» аж до 2022 року існували як квазідержавні утворення — з власними «президентами», «парламентами», «силовими структурами», але без офіційного визнання навіть з боку Росії.

Різниця є і в правовому регулюванні з боку України. Для Криму діє окремий закон — «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» 2014 року. Для ОРДЛО — інший закон, прийнятий у 2018 році, з іншими механізмами і формулюваннями. Це не просто бюрократична різниця: вона відображає реальну відмінність у характері окупації, у способі її здійснення і в тому, як Україна та міжнародна спільнота на неї реагували.

Є ще один суттєвий момент. Крим — це півострів з чіткими географічними межами. ОРДЛО — поняття розмите, бо лінія розмежування проходила через поля, села, навіть через окремі вулиці міст. Це ускладнювало і гуманітарну ситуацію, і правозастосування.

Люди в ОРДЛО — що відбувається з мирним населенням

За різними оцінками, на підконтрольних бойовикам територіях до 2022 року залишалось від двох до трьох мільйонів людей. Це не абстрактні цифри — це пенсіонери, які не могли виїхати, родини з дітьми, люди, прив’язані до будинків і городів, хворі, які не мали куди їхати.

Їхнє становище було вкрай складним. Українські пенсії і соціальні виплати формально зберігались, але щоб їх отримати, треба було перетнути лінію розмежування і зареєструватись на підконтрольній Україні стороні. Для літньої людини це означало годинами стояти на КПП у будь-яку погоду. Банківська система на окупованих територіях не працювала в звичному режимі. Українські документи — паспорти, свідоцтва про народження, дипломи — поступово ставали проблемою, бо окупаційна адміністрація нав’язувала власні.

Люди в ОРДЛО опинились у правовому вакуумі: формально громадяни України, фактично — під контролем структур, які Україна не визнає.

Паралельно мільйони людей виїхали. Внутрішньо переміщені особи з Донецької та Луганської областей стали однією з найбільших груп вимушених переселенців у Європі ще до 2022 року. Вони осідали в Харкові, Дніпрі, Запоріжжі, Києві — і стикались із власними труднощами: пошуком житла, роботи, визнання документів, психологічною адаптацією.

Після 24 лютого 2022 року ця хвиля переміщення стала набагато масштабнішою. Люди тікали вже не лише з ОРДЛО, а з усього сходу і півдня України.

Як правильно писати і говорити — ОРДЛО чи окуповані території

Питання термінології тут не суто академічне. Слова мають значення, особливо коли йдеться про конфлікт, де кожна сторона намагається нав’язати власну мову опису реальності.

В офіційних українських документах після 2022 року все частіше використовується поняття «тимчасово окуповані території» або «ТОТ» — як ширше, що охоплює і Крим, і Донбас, і нові окуповані регіони. ОРДЛО як термін не зник з правового поля, але його сфера застосування звузилась.

У журналістиці ситуація схожа. Провідні українські медіа поступово переходять до формулювань «окуповані частини Донецької та Луганської областей» або просто «окуповані території». Це точніше відображає реальність після 2022 року і не несе дипломатичного підтексту, закладеного в мінській термінології.

Водночас є контексти, де ОРДЛО залишається незамінним. Якщо ви читаєте судове рішення 2019 року, аналітичний звіт про події 2015–2021 років або закон, прийнятий до повномасштабного вторгнення, — ви зустрінете саме цю абревіатуру. Розуміти її треба.

Окремо варто сказати про назви «ДНР» і «ЛНР». В українській журналістиці і офіційних документах ці назви вживаються виключно в лапках або з уточненням «так звані» — бо вони не є визнаними державами і їхнє використання без застережень означало б визнання їхньої легітимності. Це не просто стилістична вимога, а принципова позиція.

Якщо підсумувати: ОРДЛО — це термін з конкретною історією, конкретним правовим змістом і конкретною географією. Він виник як компромісна дипломатична мова, закріпився в законодавстві і журналістиці, а після 2022 року поступово поступається місцем ширшим формулюванням. Але знати, що він означає і звідки взявся, — необхідно кожному, хто хоче розуміти, що відбувається на сході України і чому це важливо для всієї країни.